Notes

Інки панували на території, званої нині Перу, протягом тривалого часу. У період, коли територія імперії досягла найбільших розмірів, вона включала в себе частину Південної Америки і простягалася майже на мільйон квадратних кілометрів. Крім нинішнього Перу, в імперію входили більша частина нинішніх Колумбії і Еквадору майже вся Болівія, північні райони республіки Чилі і північно-західна частина Аргентини.
Термін інки, а вірніше інка, має різноманітність значення. По-перше, це назва всього панівного шару в державі Перу. По-друге, це т ітул правителя. По-третє, назва народу в цілому. Спочатку найменування інка носило одне з племен, що мешкали в долині Куско до утворення держави. Багато фактів говорять про те, що це плем'я належало до мовної групи кечуа, так як інки періоду розквіту держави говорили на цій мові. Про близьку спорідненість інків з племенами кечуа говорить те, що представники цих племен отримали привілейоване становище порівняно з іншими племенами і називалися «інками по привілею». «Інки по привілею» не платили данини, і їх не звертали в рабство.
Відомі 12 правителів, що стояли на чолі держави. Першою королівської подружжям, що була в той же час братом і сестрою, були перший Інка, Манго Капак і дружина його Мама Окльо. Історичні перекази оповідають про війни інка з сусіднім, племенами. Перше десятиліття XIII століття - початок посилення племені інків і, можливо, - час утворення союзу племен на чолі з інка. Достовірна історія інків починається з діяльності дев'ятий правителя - Пачакуті (1438-1463). З цього часу починається піднесення інків. Держава швидко міцніє. У наступні роки інки завойовують і підпорядковують племена всієї області Анд від Південної Колумбії до Середнього Чилі. Населення держави складає 6 млн. чоловік.
Війська Пісарро в 1532 році захопили Куско. Загинув Інка Атауальпа. Але держава інків не відразу припинило своє існування. Жителі стародавньої держави продовжували боротьбу за свою незалежність. У 1535 році спалахує повстання. Воно було придушене в 1537 році, але його учасники продовжували боротьбу за незалежність ще понад 35 років.
Очолив повстання проти іспанців інкських принц Манко, який використовував хитромудрі методи в боротьбі з завойовниками. Він спочатку перейшов на сторону іспанців і наблизився до Пісарро, але лише з метою вивчити противника. Почавши збирати сили з кінця 1535 року, Манко в квітні 1536 з великою армією підійшов до Куско і обложив його. Він змусив полонених іспанців служити йому як зброярів, артилеристів і Пороховщиков. Були використані іспанське вогнепальну зброю і захоплені коні. Сам Манко був одягнений і озброєний по-іспанськи, їздив верхи і бився іспанським зброєю. Повстанці часто досягали великих успіхів, поєднуючи прийоми самобутнього індіанського військової справи з європейським. Але підкуп і зраду змусили Манко після 10 місяців облоги Куско залишити це місто. Повстанці продовжили боротьбу в гірському районі Віль-Капампа, де вони сильніші. Після смерті Манко вождем повстанців стає Тупак Амару.
Опір все зростаючим силам завойовників виявився марним, і повстанці врешті-решт були розбиті. У пам'ять про цю останню війну проти завойовників титул інки та ім'я Тупак Амару брали надалі вожді індіанців як символ відновлення їх незалежної держави.